Моделі вправ на постановку граматичних та комунікативних умінь

Розвиток  зв’язного мовлення — це провідний принцип навчання української мови в початкових класах. Він охоплює всі сторони мовленнєвої діяльності учнів. Програмою передбачається набуття учнями елементарних знань про мовлення: усне і писемне, діалогічне і монологічне; про особливості висловлювань, обумовлені їх комунікативними завданнями, ситуацією спілкування. Однак найважливішим завданням є розвиток уміння здійснювати всі види мовленнєвої діяльності (аудіювання, говоріння, читання, письмо), на що й наголошується в програмі середньої загальноосвітньої школи.

Особливість розвитку зв’язного мовлення молодших школярів на уроках української мови полягає в тому, що учитель з перших днів перебування дитини  в школі повинен формувати у неї вміння граматично правильно та логічно висловлювати свої думки. З перших уроків учитель має вчити першокласників передавати побачене або почуте. Для цього необхідно створити певні умови, що будуть сприяти формуванню комунікативних навичок.  Поступово переходячи від простих до складних граматичних конструкцій, можна навчити дітей літературного мовлення.

Способи комплексної постановки граматичних і комунікативних завдань визначаються змістом мовної категорії, що вивчається, сутністю її ознак, етапом засвоєння, а також досвідом дітей. Під час ознайомлення з граматичними по­няттями доцільною є постановка комплексних завдань, яка ґрунтується на аналізі текстів, їх відновленні, зіставленні, переконструюванні з опорою на картину. Можна користу­ватися моделями вправ такого типу.

Так, у моделі 1, якою є загадка про зайчика «Довгі вуха, куций хвіст, невеличкий сам на зріст» найбільш вагомими для висловле­ної думки є прикметники довгі, куций, невеличкий. Ці слова живописно малюють ознаки цього лісового звірка. На осно­ві даного тексту ставимо запитання: Які слова допомогли відгадати загадку? На які питання вони відповідають? Що означають ці слова? До якої частини мови належать?

Ці завдання за способом постановки комплексні: ставиться завдання мовленнєве (відгадати загадку), яке водночас привертає увагу дітей до граматичних особливостей вжитих слів, підводить до розуміння лексичного значення прикметника як частини мови, здатності називати ознаку предмета.

У моделі 2 - «Ідуть морози. Один одного лютіші. З ялини на ялину перестрибують. Потріскують та виляскують, звірів лякають» основне смислове навантаження виконують дієслова. Вони зримо малюють персоніфікований образ морозів. Постановка завдань: «Якими ви уявляєте морози? Через які дії автор змальовує вдачу морозів, які один одного лютіші?» — комплексна. Вона забезпечує виділення суттєвих ознак дієслів у процесі аналізу їх живописної функції.

Розкриваючи суттєві ознаки прислівника як частини мови, ставимо завдання поширити текст (використовуючи слова із довідки), а потім — зіставити вихідний і поширений тексти.

 Прочитайте мовчки обидва тексти.

1. Повівав легенький вітерець. Лопотіли осички. Похитувалася папороть.

2. Зранку повівав легенький вітерець. Вгорі лопотіли осички. Внизу поважно похитувалась папороть. (За М. Пришвіним)

У якому із текстів повніше змальована картина природи? Які слова допомагають більш зримо уявити ранок у лісі. Прочитайте ці слова. Поміркуємо над їх значенням і роллю в реченні.

Встановіть зв'язок слів у кожному із речень.

На які запитання відповідають слова зранку, вгорі, внизу, поважно? З якою частиною мови пов'язані? Що означають? Якими членами речення є?

Спостереження за живописною роллю прислівників у мовленні вводить дітей в ситуацію пошуку. Зіставляючи обидва тексти (вихідний і поширений), учні знаходять слова, які допомагають зримо уявити, де, коли, як відбуваються події твору. З опорою на графічні форми аналізують ці слова за зв'язками і роллю в реченні, ставлять питання до цих слів і на основі цього виділяють те типове, що характеризує прислівник як частину мови.

Формуючи поняття про закінчення, можна взяти для аналізу модель 3:

(Що?) Праця годує людей.

Бережи (що?) працю людей.

Краса створюється (чим?) працею.

Герої народжуються (у чому?) у праці.

Учні аналізують зміст приказок, зіставляють звуковий склад підкреслених слів і встановлюють характерну озна­ку закінчення як частини слова — змінюваність.

Типи завдань і форма їх постановки на етапі поточного закріплення націлюють дітей на розпізнаванні зовні подібних явищ, узагальнення здобутих знань та вироблення умінь застосовувати виучувані форми у монологічному мовленні, висловлювати свою думку поширеними речен­нями.

Великий розвивальний ефект мають моделі таких вправ:

Модель 4: відновлення, поширення, редагування, переконст­руювання тексту з опорою на картину чи кадри діафільму;

Модель 5: побудова речень на основі графічних форм, вільний диктант, переказ з попереднім аналізом структури і мови вихідного тексту та використанням ілюстративної опори;

Модель 6: побудова самостійних висловлювань різних видів у їх взаємозв'язку за даним початком, опорними словоспо­лученнями із використанням текстово-ілюстративної або текстово-ігрової опори.

Послідовність названих моделей вправ визначається міс­цем даного уроку у системі інших, відведених на вивчення тієї чи іншої теми. На перших уроках, присвячених вивчен­ню нового матеріалу, доцільно використовувати вправи моделі 4 та моделі 5. На наступних уроках даної теми, коли вже діти навчаться розпізнавати розглядувані мовні явища, пропонуються вправи моделі 6 з вищим ступенем самостій­ності і творчості.