Комунікативна компетентність у початковій школі

Підвищення рівня комунікативної компетенції

• трансляція комунікативних умінь у процесі міжособистісної взаємодії з іншими людьми;

• опановування культурною спадщиною;

• спостереження за поведінкою інших людей в процесі комунікації;

• програвання в уяві комунікативних ситуацій;

Комунікативна компетентність – це здатність вступати в комунікацію, бути зрозумілим, невимушено спілкуватися. Вона передбачає комплексне застосування мовних і немовних засобів , уміння змінювати глибину і коло спілкування, а також вміння інтерпретувати невербальні прояви інших людей. Комунікативна компетентність формується в умовах безпосередньої взаємодії і є результатом досвіду спілкування між людьми.

Початкова школа розкриває широкі обрії для формування комунікативної компетентності молодших школярів.

Важливим для формування у дітей комунікативних умінь є досвід творчої діяльності. Набувається він при складанні власних оповідань, віршів, казок, легенд, описів, етюдів, есе. Із цих творів складається «Книга творчості класу». Такі висловлювання учнів потребують самостійності у визначенні змісту і доборі мовних засобів. Вони не повинні будуватися на основі всебічно підготовленого мовного матеріалу, що добирається вчителем на основі його власного бачення змісту.

Широкі обрії для формування у дітей комунікативної компетентності розкривають уроки роботи з дитячою книжкою (уроки позакласного читання). Коли учень розуміє, що в його товаришів і вчителя перед очима той самий текст, що і в нього, то читання вголос він вважає нудним. А читання з комунікативною метою – з метою донести до слухачів зміст незнайомого для них тексту, зацікавити їх – стимулює його застосовувати засоби виразності: звукові (сила голосу, висота, тембр, мелодія голосу, тон, темп мовлення, паузи) і візуальні (поза, жести, міміка, погляд). У дітей формується інтерес до їхнього власного мовлення.

Сприятливими для розвитку комунікативних здібностей вважають інсценування, які є різновидом рольової гри. Якщо ролей на всіх не вистачає, декількох учнів можна призначити на роль суфлерів, а іншим, особливо тим, що мають порушення у звуковикові, доручити озвучувати явища природи.

Комунікативний підхід варто застосовувати й до переказу. Навчальний переказ, побудований за традиційною для школи методикою, не трапляється в житті. А непідготовлений переказ (прочитаної книги, почутої історії, переглянутого фільму) відповідає   моделі природного використання мови в комунікативних цілях. Переказувати можна уявному молодшому братику, мамі «телефоном», казковому гостю, присутньому на уроці. У різних випадках переказ повинен звучати по-різному з урахуванням особливостей кожного із слухачів.

Види вправ з розвитку мовлення.

Робота над словом.

Пошукова гра-розвідка «Чим відрізняються?» упорядковує знання дітей про слова з різними коренями та їх використання.

На дошці записуємо пари слів типу білка – булка, мак - рак, липа – лапа тощо. Час експозиції однієї пари слів 3-5 секунд.

Завдання:

1. Прочитай і запам’ятай ці два слова;

2. Скажи, чим відрізняється написання цих слів, чим відрізняється їхнє значення;

3. Запиши слово, що називає … (вчитель дає значення одного зі слів цієї пари).

Для роботи використовують слова типу: ліс – лис, білка – булка, лук – люк, бік – бик тощо.

Гра-естафета «Хто більше» розширює знання учнів про слова-синоніми. Діти поділені на команди. Вчитель називає слова. Починається колективна робота в команді: добрати один синонім. Наступний синонім до того самого слова називає друга команда, потім третя … Перемагає та команда, яка називає останній синонім до даного слова. Якщо більше ніж один-два синоніми діти дібрати не можуть, звертаємось до словника.

Наприклад: багато – чимало, багацько, незліченно, незчисленно, купа, тьма, безліч тощо.

Основою згаданого вище діалогу між учнями на уроці є робота в парах.

Гра «Протилежне» - результативна робота в парах для поглиблення знань антонімічних пар. Учні у парі отримують картку зі словом і завдання:

1. Доберіть антонім до цього слова;
2. Напишіть антонімічну пару, якщо складно – зверніться до словника.

Мовний матеріал для гри: бадьорість – втома, гідний – недостойний, ввічливо – нечемно, делікатний – грубий.

Робота над реченням.

Гра «З’їж слово» вчить бути точним і лаконічним. Учитель вимовляє речення – діти слухають. Повторює – запам’ятовують. Отримують завдання – скоротити речення до чотирьох (трьох, двох) слів.

Наприклад:

Мама якось ввечері спекла смачний пиріг.
Мама якось спекла смачний пиріг.
Мама спекла смачний пиріг.
Мама спекла пиріг.

Запитання до учнів. Що змінилося, коли речення скоротили? Де використаємо скорочене речення: в детальному чи стислому переказі?

Гра «Речення в мішку» спонукає учнів порівнювати змінений порядок слів із уточненням змісту речення. Вчитель вимовляє речення, а діти змінюють порядок слів. Наприклад:

Жила собі бабуся і з нею песик жив.
Бабуся жила собі і песик жив з нею.
Бабуся собі жила і жив з нею песик.

Ситуативні вправи.

Ситуація 1

Уяви, що ти підійшов до вікна і побачив синичку, яка сіла на вікно і дивиться на тебе. Як ти вважаєш, про що вона поговорила б з тобою.
Учасники діалогу: синичка і дівчинка (хлопчик).
Місце події: вдома.
Завдання. Склади і розіграй діалог із 4 – 5 реплік за описаною ситуацією на тему «Пташки взимку».

Ситуація 2

- Уяви, що ти завітав до лісу, зустрівся з якимось грибом і заговорив про те, що про себе думає гриб. Склади запитання до гриба та його відповіді.
а) Розв’язання проблемної ситуації.
б) Слухання діалогу.

Діалог.

Вправа «Слухай уважно — відповідай»

Наприклад:

- Ти підеш сьогодні разом зі мною до школи?

- Так, я. (Ні, не я, а моя сестра.)

- Ти підеш сьогодні разом зі мною до школи?

- Так, піду. (Ні, не зможу.)

- Ти підеш сьогодні разом зі мною до школи?

- Так, піду сьогодні. (Ні, не сьогодні, а завтра.)

- Ти підеш сьогодні разом зі мною до школи?

- Так, із тобою. (Ні, не з тобою, а з Оленкою.)

(Учитель пропонує послухати одне запитання, яке інтонує по-різному. Учні повинні відповісти стверджувально та заперечно, враховуючи зміст питання.)

Вправа «Питання — відповідь».

Пропоную учням розглянути предметні малюнки та з'ясувати, хто на них зображений. Учні працюють парами за малюнками, ставлять одне одному запитання, слідкують за правильністю відповіді.

• Хто зображений на малюнку?
• На малюнку зображений півень?
• Як ця тварина розмовляє?

Можна запропонувати учням розглянути предметні малюнки та з'ясувати, хто на них зображений. Учні працюють парами за ма­люнками, ставлять одне одному запитання, слідкують за правильністю відповіді.

Монолог.

Гра «Відгадай предмет»

До предметних малюнків дібрати ознаки, за якими діти повинні відгадати предмет.

Наприклад:

• Кольоровий, круглий, гумовий — ... (м'яч).
• Паперовий, легкий, повітряний — ... (змій).
• Металевий, швидкий, двоколісний — ... (велосипед).

Гра «Хто це? Що це?»

Учитель називає дії предметів — учні відгадують предмет.

Наприклад:

• Сходить, гріє, пече, заховалося, зайшло ... (сонце).
• Граються, загорають, купаються, вчаться, змагаються... (діти).
• Росте, розвивається, зеленіє, шумить ... (дерево).

Мовна гра «Що робить?»

Учитель називає предмет — діти добирають дії.

Наприклад:

• Пташка — летить, співає...
• Вода — тече, кипить...
• Ракета — летить, мчить...
• Хлопчик — читає, біжить...

Учитель проектує на різних етапах уроку такі прийоми, організаційні форми та матеріали спостережень та дослідницької праці׃

1. Усний журнал, хвилинка ерудита, конференція та інших творчих робіт.
2. Уявна подорож до музеїв, театрів, храмів, святинь рідної землі, інтерв’ю з письменником, художником.
3. Драматизація.

Представлені вправи й завдання забезпечують формування і розвиток комунікативних компетентностей особистості, спрямованих на реалізацію учнем його індивідуальних здібностей та організацію шкільного діалогу між учнями, між учнем і вчителем, між учнем і книгою.