Вправи та ігри для розвитку мовлення

1. Вправа «Реклама»
Назвати якомога більше призначень даного предмета (не тільки реальні, а й уявні і фантастичні).

2. Гра «Доповни прислів’я»
Вода потекла, весну…(принесла).
Грак на горі – весна на…(дворі).
Зробив діло – гуляй …(сміло).
Стук,грюк,аби з …(рук).
Поспішиш – людей …(насмішиш).
І сам не гам, і другому не …(дам).
На язиці густо, а на ділі…(пусто).
Хто багато читає, той багато…(знає).
3. Перелічи усе, що потрібно зробити, коли готуєшся до дня іменинника (до зустрічі птахів, до дня народження мами і т.д.).

4. Гра «Схожі хвостики»
За правилами гри учні добирають слова, схожі за звучанням до тих, які запропонував учитель. Потім можна продовжувати гру самостійно – діти самі називають початкове слово, а відтак разом шукають подібні до них за звучанням.
Мишка – кішка, Гришка, книжка, доріжка…
Суниця – спідниця, синиця, полуниця…
Пташка – ромашка, комашка, Чебурашка…
Їжачок – черв’ячок, павучок, бичок…
Рама – мама…
Слон – талон…
Дочка – бочка…
Вода – біда…
5. Гра «Закінчи рядок»
Цікаве завдання: дітям потрібно продовжити рядок. Наприклад.
Ко-ко-ко – ми купили молоко.
Ки-ки-ки – подай-но, доню, води.
Ку-ку-ку - …
Ма-ма-ма - …
Мо-мо-мо - …
Гр.-гр-гр - …
Ар-ар-ар - …

Мовні ребуси

Метаграми

1. З К – дерева захищає і на них вона завжди;
З Н – звірятко заховає, коли треба, від біди;
З Г – з-за хмари виглядає, шапку сніжну не скидає.
(Кора – нора – гора)

2. На неї птах сідає, вона його гойдає,
а Г на Б змінить – звірятком стане вмить.
(Гілка – білка)

 

3. З Н – частина я доби,
З П – я грію щозими,
З Р – предметом стану я, –
От вам загадка моя.
(Ніч – піч – річ)

4. З Л – я звір лісний,
З Р – дуже я смачний.
(Лис – рис)

5. З Г – я частина дерева,
З Б – горішки я гризу і на дереві сиджу.
(Гілка – білка)
6. З І – мишей ловлю в коморі,
З И – я плаваю у морі.
(Кіт – кит)
7. На Далекому я Сході –
І завжди в морській воді;
Коли К на Г змінити, –
Стану деревом тоді.
(Краб – граб)
8. З Р – впаду на трави я шовкові,
З К – кошу я сіно корові. (Роса – коса)

Мовні ігри

«За складом – слово»
Пропонується склад. Діти придумують слова із цим складом. Переможе той ряд, на якому придумано найбільше слів.
«Лото»
Із розкиданих складів( слів) зібрати слова (речення).
«Виростимо речення»
Дається одне слово, діти добавляють до нього по одному слову так, щоб вийшло поширене речення.
Аналогічно можна проводити гру на скорочення речення.

«Утвори нове слово»
а) В запропонованих словах замінити одну букву так, щоб вийшло нове слово: Даша (Маша, каша, Саша, наша…)
б)перестав букви, щоб утворилось нове слово: село (осел), лісок (сокіл), ручка (курча)…
в) поміняй місцями склади, щоб утворилось нове слово:
банка - кабан, сосна – насос, нора – рано, рама – мара...
г) Додай до слова суфікс (префікс), щоб утворилось нове слово.
«Добери риму»
Листок - молоток, колобок….
Оса – коса, роса …
«Навпаки»
(Підібрати антоніми до даних слів)
Низький – високий;
Холод – тепло.

«Такий самий»
(Підібрати синоніми до заданих слів)
Дім – хата, приміщення, будинок…
Штани – шорти, брюки, джинси…
«Великий – малий»
(Підбір пестливих слів)
Тато – таточко;
Кіт – котик;
Дитина – дитиночка.
«Є, було чи буде»
Гра на засвоєння часу дієслова. Вчитель називає дієслова, діти визначають, коли відбувається дія.)

Скоромовки

Мишка мишку запитала: - Що сьогодні поробляла?
Відказала мишка мишці: - Букву А шукала в книжці.
Їжак їжака голками не зляка.
Рила свиня тупорила – увесь двір перерила.
Пилип пиляв поліно з лип.

Затупив пилу Пилип.
Вусате колосся води напилося.

Кіндрат купив капелюх.
Капелюх Кіндрату до вух.
Коля дрова коле, Поля поле поле.
Толя косить конюшину, Льоня лагодить машину.
Оля та Борис пішли по барбарис.
Щедрий дощик площу полоще.
Бабин біб розцвів у дощ, буде бабі біб у борщ.
Водовоз віз воду з водопроводу.

Був господар, був господар, та й розгосподарився.
У ставку гуськом стоять гусенята й гуска.
Гусенята плюскотять, гуска носом плюска.

– Одуде, одуде, а де твій дім буде?
- У саду на дубі буде, дітки любі!
Сонце гріє, припікає, всіх у воду заганяє.
Жатка жваво жито жне, жатку жнець не дожене.

Моделі вправ на постановку граматичних та комунікативних умінь

Розвиток  зв’язного мовлення — це провідний принцип навчання української мови в початкових класах. Він охоплює всі сторони мовленнєвої діяльності учнів. Програмою передбачається набуття учнями елементарних знань про мовлення: усне і писемне, діалогічне і монологічне; про особливості висловлювань, обумовлені їх комунікативними завданнями, ситуацією спілкування. Однак найважливішим завданням є розвиток уміння здійснювати всі види мовленнєвої діяльності (аудіювання, говоріння, читання, письмо), на що й наголошується в програмі середньої загальноосвітньої школи.

Особливість розвитку зв’язного мовлення молодших школярів на уроках української мови полягає в тому, що учитель з перших днів перебування дитини  в школі повинен формувати у неї вміння граматично правильно та логічно висловлювати свої думки. З перших уроків учитель має вчити першокласників передавати побачене або почуте. Для цього необхідно створити певні умови, що будуть сприяти формуванню комунікативних навичок.  Поступово переходячи від простих до складних граматичних конструкцій, можна навчити дітей літературного мовлення.

Способи комплексної постановки граматичних і комунікативних завдань визначаються змістом мовної категорії, що вивчається, сутністю її ознак, етапом засвоєння, а також досвідом дітей. Під час ознайомлення з граматичними по­няттями доцільною є постановка комплексних завдань, яка ґрунтується на аналізі текстів, їх відновленні, зіставленні, переконструюванні з опорою на картину. Можна користу­ватися моделями вправ такого типу.

Так, у моделі 1, якою є загадка про зайчика «Довгі вуха, куций хвіст, невеличкий сам на зріст» найбільш вагомими для висловле­ної думки є прикметники довгі, куций, невеличкий. Ці слова живописно малюють ознаки цього лісового звірка. На осно­ві даного тексту ставимо запитання: Які слова допомогли відгадати загадку? На які питання вони відповідають? Що означають ці слова? До якої частини мови належать?

Ці завдання за способом постановки комплексні: ставиться завдання мовленнєве (відгадати загадку), яке водночас привертає увагу дітей до граматичних особливостей вжитих слів, підводить до розуміння лексичного значення прикметника як частини мови, здатності називати ознаку предмета.

У моделі 2 - «Ідуть морози. Один одного лютіші. З ялини на ялину перестрибують. Потріскують та виляскують, звірів лякають» основне смислове навантаження виконують дієслова. Вони зримо малюють персоніфікований образ морозів. Постановка завдань: «Якими ви уявляєте морози? Через які дії автор змальовує вдачу морозів, які один одного лютіші?» — комплексна. Вона забезпечує виділення суттєвих ознак дієслів у процесі аналізу їх живописної функції.

Розкриваючи суттєві ознаки прислівника як частини мови, ставимо завдання поширити текст (використовуючи слова із довідки), а потім — зіставити вихідний і поширений тексти.

 Прочитайте мовчки обидва тексти.

1. Повівав легенький вітерець. Лопотіли осички. Похитувалася папороть.

2. Зранку повівав легенький вітерець. Вгорі лопотіли осички. Внизу поважно похитувалась папороть. (За М. Пришвіним)

У якому із текстів повніше змальована картина природи? Які слова допомагають більш зримо уявити ранок у лісі. Прочитайте ці слова. Поміркуємо над їх значенням і роллю в реченні.

Встановіть зв'язок слів у кожному із речень.

На які запитання відповідають слова зранку, вгорі, внизу, поважно? З якою частиною мови пов'язані? Що означають? Якими членами речення є?

Спостереження за живописною роллю прислівників у мовленні вводить дітей в ситуацію пошуку. Зіставляючи обидва тексти (вихідний і поширений), учні знаходять слова, які допомагають зримо уявити, де, коли, як відбуваються події твору. З опорою на графічні форми аналізують ці слова за зв'язками і роллю в реченні, ставлять питання до цих слів і на основі цього виділяють те типове, що характеризує прислівник як частину мови.

Формуючи поняття про закінчення, можна взяти для аналізу модель 3:

(Що?) Праця годує людей.

Бережи (що?) працю людей.

Краса створюється (чим?) працею.

Герої народжуються (у чому?) у праці.

Учні аналізують зміст приказок, зіставляють звуковий склад підкреслених слів і встановлюють характерну озна­ку закінчення як частини слова — змінюваність.

Типи завдань і форма їх постановки на етапі поточного закріплення націлюють дітей на розпізнаванні зовні подібних явищ, узагальнення здобутих знань та вироблення умінь застосовувати виучувані форми у монологічному мовленні, висловлювати свою думку поширеними речен­нями.

Великий розвивальний ефект мають моделі таких вправ:

Модель 4: відновлення, поширення, редагування, переконст­руювання тексту з опорою на картину чи кадри діафільму;

Модель 5: побудова речень на основі графічних форм, вільний диктант, переказ з попереднім аналізом структури і мови вихідного тексту та використанням ілюстративної опори;

Модель 6: побудова самостійних висловлювань різних видів у їх взаємозв'язку за даним початком, опорними словоспо­лученнями із використанням текстово-ілюстративної або текстово-ігрової опори.

Послідовність названих моделей вправ визначається міс­цем даного уроку у системі інших, відведених на вивчення тієї чи іншої теми. На перших уроках, присвячених вивчен­ню нового матеріалу, доцільно використовувати вправи моделі 4 та моделі 5. На наступних уроках даної теми, коли вже діти навчаться розпізнавати розглядувані мовні явища, пропонуються вправи моделі 6 з вищим ступенем самостій­ності і творчості.

Мовний етикет

Мовний етикет проявляється па різних мовних рівнях. На рівні лексики і фразеології мають місце спеціальні слова, стійкі вирази (вибачте, дозвольте заперечити і ін.), А також спеціалізовані форми звернення (пані, товариші, друзі та ін.). На граматичному рівні мови мовний етикет проявляється у використанні для ввічливого поводження множини (зокрема, займенники Ви), питальних речень замість владним (Вибачте, чи не підкажете, котра година?). На стилістичному рівні мають місце: вимога грамотної мови; відмова від вживання слів, які називають непристойні об'єкти і явища. На произносительном рівні етикетні спілкування проявляється у використанні ввічливій, поважної інтонації, в суворому дотриманні норм орфоепії (будь ласка, але не пожалуста й ін.). На організаційно-комунікативному рівні мають місце заборони - не можна перебивати співрозмовника, втручатися в чужу розмову і т.д.

Роль мовного етикету виявляється в виконуваних ним функціях, з якими слід познайомити учнів на практичному, доступному їм рівні.

Сфера використання мовного етикету являє собою сукупність ситуацій спілкування, які характеризуються різними обставинами: місцем спілкування, темою розмови, мотивами співрозмовників, метою спілкування та ін. Спілкування в різних ситуаціях обслуговують тематичні групи мовного етикету, «звернення», «залучення уваги», «вітання»,«знайомство»,«прощення»,«вибачення»,«вдячність»,«привітання»,«побажання»,«співчуття»,«співчуття»,«запрошення»,«пропозиція»,«прохання»,«згода», «відмова», «схвалення», «Комплімент» і ін.

Кожну тематичну групу становлять формули (одиниці) мовного етикету. Це слова, вирази, що застосовуються на трьох стадіях розмови: на початку (вітання, звернення та ін.), В основній частині і при завершенні розмови (прощання, побажання та ін.). У тематичну групу може входити від 5 до 15 одиниць мовного етикету. Наприклад, тематична група «вітання» представлена наступними одиницями: здрастуй, здрастуйте, доброго ранку, добрий день, добрий вечір, привіт, здорово, моє шанування, ось так зустріч, здоров'я бажаю, ласкаво просимо і ін.

Основні напрями навчання молодших школярів мовному етикету. 

Перший напрямок - формування ціннісних орієнтирів у сфері людського спілкування. Перелік ціннісних орієнтирів представлений в «Програмі духовно-морального виховання і розвитку школярів»: культура, культурна людина, повагу до гідності людини, толерантність, світська етика, ввічливість, гармонія, краса і ін. 

Другий напрямок - формування у молодших школярів уявлень про мовленнєвий етикет як засіб вираження шанобливого ставлення до оточуючих людей.

Вправи

1. На перерві учень, підбігаючи вчителю, крикнув: «А скільки часу?» Порахуйте, скільки помилок допустив хлопчик.

Відповідь: кричав, не використовував звернення і слова ввічливого прохання.

2. Учениця на уроці постійно крутилася, заводила розмови з оточенням. Вчителька зробила дівчинці зауваження, попросила припинити сторонні розмови. Та сказала: «Будь ласка, буду мовчати». Ввічлива учениця?

Третій напрям - вдосконалення, збагачення словникового запасу учнів в галузі мовного етикету. По-перше, необхідно забезпечити кількісне поповнення словника новими, раніше невідомими формулами мовного етикету (Рада тебе бачити; Шкодую, що так вийшло й ін.). По-друге, слід вести роботу по якісному вдосконаленню словника, що передбачає: 

а) уточнення значення формул (одиниць) мовного етикету ( Що означає вітання « Здрастуйте !»?); 

б) усунення нелітературних формул мовного етикету (просторічних одиниць, жаргонізмів і ін.); 

в) активізацію словникового запасу, переклад формул мовного етикету з пасивного словника в активний; 

г) систематизацію словника «ввічливих слів». Наведемо приклад.

Вправи

Прочитайте «ввічливі слова», розподіліть їх по двом стовпчиків: в перший - слова-привітання, в другій - слова-прощання.

До побачення, добрий вечір, до швидкої зустрічі, здрастуйте, радий вас бачити, поки, всього хорошого, на добраніч, здоров'я бажаю.

Четвертий напрямок - навчання школярів вибору доречною мовної одиниці з урахуванням мовної ситуації (цілі спілкування, обставин комунікації, співрозмовників і ін.); розвиток почуття доречності висловлювання. Наведемо приклади завдань.

Вправи

• 1. Петя хоче, щоб старший брат взяв його з собою на прогулянку в парк. Яка прохання здасться братові найбільш переконливою? За рахунок чого виходить ввічливе прохання? Послухайте три варіанти прохання: 

• 1) «Я теж хочу гуляти!»; 
• 2) «Саша, я піду з тобою!»; 
• 3) «Саша, візьми мене з собою на прогулянку. Я давно не був в парку ».
• 2. Діти грали у дворі в футбол. Ваня спіткнувся, сильно розбив коліно. Які слова товаришів по команді його підтримають в цій ситуації? Послухайте, що говорили хлопці: 
• 1) «Ну і як нам тепер грати? Нас мало!"; 
• 2) «Ваня, тобі боляче? Тобі допомогти йти? »; 
• 3) «Ваня, ти можеш грати? Посидь, ми без тебе зможемо дограти».

Широке поширення отримали такі прийоми навчання мовному етикету:

• 1) аналіз зразків культури мовної поведінки з використанням літературних творів;
• 2) бесіди морально-етичного характеру («Як висловити співчуття»);
• 3) конкурси-експромти («Як привітати іменинницю»);
• 4) рішення мовних завдань проблемного характеру;
• 5) розігрування сценок на основі запропонованих мовних ситуацій;
• 6) комунікативно-рольові ігри («У бібліотеці»);
• 7) ведення «Словарика важливих слів», побудованого за тематичним принципом;
• 8) навчання виявленню і виправленню порушень мовного етикету;
• 9) навчання етикету телефонної розмови, листування в Інтернеті, SMS-повідомлень;
• 10) турніри ввічливості як форма узагальнення, систематизації вивченого.

Підсумовуючи все вище сказане, варто відмітити таке: щоб удосконалювати мовленнєвий етикет учнів, ми повинні насамперед вмотивувати її і спонукати дітей до неї. Це означає, що ми не просто нав'язуємо учням вивчення того чи іншого мовного явища, не наказуємо виконати якусь мовленнєву вправу, а, включивши учня у відповідну діяльність, гарантувати її мотив. Процес створення будь-якого висловлювання проходить такі етапи: мотив, відчуття мовленнєвого завдання, внутрішня програма мовленнєвої дії і її реалізація, планування висловлювання в конкретній формі й створення його в словесній. Все, що ми говоримо, ми говоримо з якоюсь метою (ціль) і для чогось (мотив).